Я несу твоє серце, Твоє серце в своєму, 

Нерозлучні ми з ним... І хоч куди б я ішов Ти зі мною, кохана! 

В усіх справах моїх Ти присутня не зримо Ти мене надихаєш... Не боюся я долі... Бо ти моя доля, єдина! Не потрібен той світ! Бо, красуне, насправді це ти!..ти мій світ... Це найглибша з усіх істина. Це зерно від зерна, Корінець корінця, Небо небес і дерева Життя... Що гілками сягають вершини надій, поривань І це дивовижа, що втримує зорі в спокої Твоє серце в моєму...і я своїм серцем з тобою... 

( Е. Каммінгс)